Реабілітація після травми — тривалий процес повернення до повноцінної функції суглоба, м’язів, зв’язок, відновлення рівноваги, сили й координації. Часто після зняття гіпсу або ортезу пацієнт отримує дозвіл на звичну активність, але вже через кілька днів повертаються біль, набряк, обмеження рухів. І тут виникає запитання: чи реабілітацію було завершено зарано?
Уникнути повторної травматизації та хронічного болю можна лише за умови повноцінного відновлення. Щоб отримати детальну консультацію, варто звернутися до кваліфікованого травматолога. Записатися до лікаря на прийом можна за посиланням https://veselka.clinic/ortoped-travmatoloh.
Що відбувається після перелому або вивиху
Після перелому загоєння проходить у кілька етапів: спочатку формується первинна мозоль, далі — стабільна кісткова структура. У цей час навколишні тканини стають слабшими через іммобілізацію. Суглоб, що був у нерухомості, втрачає амплітуду руху, м’язи — тонус, зв’язки — еластичність.
У випадку вивиху травмуються не лише суглобові поверхні, а й зв’язки, капсула, іноді — нервові закінчення. Навіть після успішного вправлення вузол залишається нестабільним ще певний час.
Ознаки, що відновлення ще не завершене
Навіть якщо кістка зрослася, це ще не означає, що функція повернулася в повному обсязі. Показовими є такі симптоми:
- обмеження об’єму рухів — рука або нога не згинається в повному діапазоні, як до травми;
- біль або дискомфорт при повсякденному навантаженні — підйомі по сходах, натисканні рукою, триманні предметів;
- відчуття нестабільності — суглоб «провалюється», дає хибний рух;
- залишковий набряк — особливо до вечора або після фізичної активності;
- швидка втома кінцівки — порівняно з іншою стороною.
Усе це не обовʼязково свідчить про ускладнення, але говорить про те, що травмована кінцівка досі потребує уваги фахівця.
Чим загрожує передчасне повернення до активності
Ігнорування етапу реабілітації може призвести до:
- хронічного болю через перевантаження м’язів, які ще не адаптувалися;
- повторної травматизації, особливо при нестабільності зв’язок;
- формування контрактур і обмеження рухливості через спайки;
- неправильної постави або ходи, що дає додаткове навантаження на хребет або інші суглоби;
- компенсаторних змін у м’язах: коли одна група перенапружується, щоб підтримати функцію травмованої зони.
У клініках, орієнтованих на відновну медицину, пацієнтам після травм проводять не лише контрольні знімки, а й оцінку функції руху, сили, постави, навантаження. Це дозволяє прийняти рішення про завершення реабілітації не за календарем, а за об’єктивними критеріями.
Такий підхід знижує ризик ускладнень, економить час у довгостроковій перспективі й дозволяє уникати повторних травм.
