Тромбектомія та тромболізис: у чому різниця та що ефективніше

Гострі тромботичні порушення кровообігу, що виникають унаслідок формування кров’яних згустків, належать до найбільш загрозливих станів у сучасній флебології. У ситуаціях, коли стандартна антикоагулянтна терапія не дає очікуваного ефекту, перед лікарем стоїть критично важливе завдання — якомога швидше та безпечно відновити нормальний кровотік. Для цього застосовують два ключові підходи: хірургічне видалення тромбу (тромбектомію) або його медикаментозне розчинення (тромболізис). Розуміння особливостей кожного методу допомагає пацієнтові краще усвідомити логіку вибору лікувальної тактики.

Тромбектомія як оперативне усунення тромбу

Тромбектомія — це швидке та радикальне хірургічне втручання, мета якого полягає у фізичному видаленні тромбу з просвіту судини. У сучасній практиці метод вважається оптимальним у випадках великих, рухомих (флотуючих) тромбів або за наявності безпосередньої загрози життю, зокрема при високому ризику легеневої тромбоемболії.

Залежно від клінічної ситуації судинні хірурги застосовують кілька варіантів виконання процедури:

• Відкрита (класична) тромбектомія. Проводиться через невеликий хірургічний доступ безпосередньо над ураженою судиною. Після отримання прямого доступу тромб видаляють за допомогою катетера Фогарті та гнучкого інструмента з балоном, який заводять за згусток і обережно виводять його назовні.
• Ендоваскулярна тромбектомія (аспіраційна або механічна). Малоінвазивна методика, що виконується через мікропрокол під рентгенологічним контролем. Спеціальні катетери дозволяють аспірувати або фрагментувати тромб з мінімальною травматизацією тканин, значно зменшуючи крововтрату та скорочуючи період відновлення.

Ключова перевага тромбектомії це миттєве відновлення магістрального кровотоку, що має вирішальне значення при гострій ішемії та дозволяє запобігти некрозу тканин, гангрені або незворотним ураженням органів.

Тромболізис: медикаментозне розчинення згустку

Тромболізис ґрунтується не на механічному, а на біохімічному впливі. Суть методу полягає у введенні тромболітичних препаратів (фібринолітиків), здебільшого на основі тканинного активатора плазміногену (rt-PA). Вони активують природні ферментні системи крові, що руйнують фібрин — основний структурний компонент тромбу.

Залежно від способу введення розрізняють два основні варіанти тромболізису:

• Системний тромболізис. Препарат вводиться внутрішньовенно та впливає на всю систему згортання крові. Метод застосовується при масивних тромбозах, однак супроводжується підвищеним ризиком кровотеч.
• Катетер-керований (локальний) тромболізис. Сучасний і більш безпечний підхід, за якого тромболітик доставляється безпосередньо в тромб через мікрокатетер під ангіографічним контролем. Це дозволяє використовувати мінімальні дози препарату та знизити ймовірність системних ускладнень.

Найбільшу ефективність тромболізис демонструє при «свіжих» тромбах (до 7–14 днів), коли згусток ще не встиг ущільнитися. Водночас метод потребує часу — від кількох годин до 1–2 діб — та постійного стаціонарного нагляду через ризик геморагічних ускладнень.

Тромбектомія чи тромболізис: як обирають метод

Рішення щодо вибору лікування ґрунтується на локалізації тромбу, тривалості захворювання, клінічному стані пацієнта та ризиках ускладнень.

Комбіновані підходи

У сучасній флебології дедалі частіше застосовують фармакомеханічний тромболізис — поєднання механічного руйнування тромбу з одночасним введенням мінімальних доз тромболітиків. Такий підхід демонструє високу ефективність при масивних тромбозах глибоких вен, знижуючи ризики ускладнень.

Остаточну тактику лікування завжди визначає лікар-флеболог після комплексного обстеження, включно з ультразвуковим скануванням судин та ретельною оцінкою можливих ризиків.